ПІдготовка до ЗНО з історії України 18.05.20

18.05. 20

Середньовічна історія України

Початки формування сучасних слов'янських народів криються в часах, коли —на території Східної і Південно-Східної Європи розпочалося Велике розселення слов'ян, яке тривало до кінця VII ст. Єдина до цього слов'янська спільнота поступово розпадалася на східно-, західно-, південно- й північнослов'янські племінні утворення. На середину І тис. на історичних теренах України вже існували Антський і Склавинський союзи слов'янських племен. Після розгрому в V ст. гунів і загибелі Західної Римської імперії Антський союз почав відігравати помітну роль у Східній і Південно-Східній Європі. Однак на початку VII ст. він був розгромлений аварами. Вони також поневолили племінне утворення склавинів. Це дещо загальмувало, але не припинило суспільний і господарський розвиток тієї гілки слов'янства, яка в майбутньому стала основою формування українського етносу. Слов'янські племена колонізували нові землі й, об'єднуючись, утворювали нові союзи племен.

Спочатку виникали тимчасові об'єднання племен переважно для боротьби з ворогами чи проведення походів; згодом - союзи близьких за культурою й побутом сусідніх племен і, нарешті, утворювалися територіальні об'єднання протидержавного типу (землі, княжіння?). Останні мали своїх князів і стольні міста.

Наприкінці VIII ст. на етнічних теренах України сформувалося сім політичних союзів: дулібів (волинян, бужан), деревлян, хорватів, полян, уличів, тиверців, сіверян.

ВИНИКНЕННЯ ЗАРОДКІВ ДЕРЖАВНОГО ЖИТТЯ. ПОХОДЖЕННЯ НАЗВИ «РУСЬ»

В умовах становлення союзів племен зростала їх роль як військово-політичної сили. Значну частину захопленої під час воєнних дій здобичі привласнювали вожді племен і дружинники - озброєні професійні воїни, котрі служили вождям і князям за винагороду. Помітну роль відігравали вбори чоловіківвоїнів, або народні збори (віча), які розв'язували найважливіші громадські питання. Відбувалося виділення в окремий прошарок племінної верхівки, в руках якої зосереджувалася влада. Верхівку складали князі, бояри (знать, пов'язана службовими стосунками з князем), дружинники.

З кінця VIII ст. прискорилося становлення протодержавних утворень (княжінь), очолюваних князями місцевих династій.

Особливо інтенсивно цей процес відбувався на теренах Полянського племінного княжіння. Зростало значення Києва - його столиці. На межі УШ-ІХ ст. склалися реальні політичні передумови для утворення на його основі першої східнослов'янської держави. Верховна влада в ній належала нащадкам полянського князя Кия.

Питання «Звідки пішла Руська земля і хто в ній почав спершу княжити, і як Руська земля постала?», яке першим порушив літописець Нестор, так і не отримало в історичній науці однозначної відповіді. Сьогодні серед істориків побутує кілька наукових теорій походження назви «Русь». Серед них переважають північна та південна. Однозначно можна стверджувати, що цей термін, як і термін «Руська земля», як правило, вживався у двох значеннях. У широкому розумінні ними охоплювалися всі східнослов'янські землі, у вузькому - територія Південної Русі -Київщини, Чернігівщини, Переяславщини.

Ці терміни досить швидко поширилися есред слов'янства й закріпилися за назвами деяких річок (Рось, Росава, Роставиця), слов'янізованих роксоланів і, вочевидь, тих слов'янських племен, які посідали привілейоване становище у Середньому Подніпров'ї. На думку вчених, за назвою одного із таких племен, яке входило до Полянського союзу, його соціальна верхівка - дружина - почала іменувати себе русами.

У IX ст. назва «Русь» закріплюється за новоутвореною державою.