Презентація та запитання до тексту за посиданням:
Відео за посиланням:
Чорнобильська трагедія- день в історії
для здобувачів освіти КЗ "Первозванівське НВО"
Чорнобиль... Мертва зона... Заростають травою опромінені села. Вони
порожні, мертві. Поступово руйнуються хати. Разом із ними зникають неповторні
цінності поліської давнини.
Ранок... Чорний ранок...
26 квітня 1986 року.
О 1 годині 23 хвилині 40 секунд, коли всі безтурботно
спали, над четвертим реактором Чорнобильської АЕС нічну темряву розірвало
полум'я. Мирна, щаслива весна перестала існувати.
Ніяких сигналів
про небезпеку, ніяких звісток про евакуацію. Лише згодом пролунали сигнали про
негайний вивіз населення. Люди були забрані з вулиць, дехто встиг узяти в руки
необхідне. Ніхто не думав тоді, що назавжди покидає рідну домівку.
Ця трагедія увійде в історію, в усі хроніки людства як
невигойна рана на тілі України. Увесь цей жах відгукнувся болем у серцях
мільйонів людей. За покликом рідної землі на захист свого народу першими до
палаючого реактора по тривозі прибули пожежники по охороні Чорнобильської АЕС
на чолі з начальником корпусу Володимиром Правиком. Потім прибуло підкріплення
з міста Прип'ять на чолі з Віктором Кібенком. Вступивши у вируюче полум’я, у
смертельну небезпеку, якою дихав реактор, пожежники в ту ніч, не шкодуючи ні
сил, ні самого життя, виконали присягу на вірність народу України.
Через 2 тижні після аварії красивий юнак, відважний
офіцер Віктор Кібенок помер, так і не побачивши народженого вже після трагедії
молодою дружиною первістка. Його улюбленою приказкою була: «Тримайтесь ближче
до життя, хлопці».
Сьогодні — День пам'яті, День скорботи і роздумів. Бо нам
таки є над чим замислитись. Чи не повториться трагедія в іншому місці? Чи стали
ми більше шанувати рідну землю?
Згадаємо тих перших героїв, які кинулися у вогонь, у
небезпеку, які затулили собою усіх нас. Це Віктор Кібенко, Володимир Правик,
Микола Ващук, Володимир Тищура, Микола Титенок, Василь Ігнатенко. Усього у
ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи взяло участь близько 600 тисяч
осіб, зокрема, українців — 350 тисяч. Померло
після Чорнобильської аварії 14 тисяч ліквідаторів-українців.
Наслідки вибуху четвертого реактора Чорнобильської
атомної електростанції сколихнули весь світ. У результаті аварії стався
величезний викид радіоактивних ізотопів з активної зони реактора, які
радіоактивною хмарою перенеслись на великі відстані. Весь цей радіоактивний дощ розлетівся і
висіявся на територіях України, Білорусії, Росії. Радіоактивного забруднення
зазнало майже 50 відсотків території України. В життя мільйонів людей увійшли
слова радіація, зона, ліквідатор, відселення.
А яка ж реакція
влади?
Перші керівники говорили людям, що нічого страшного не сталося. Так, сталася
невеличка аварія в Чорнобилі, але від цього людям нічого не загрожує.
„Заспокойтеся, люди, усе в порядку, усе добре, нічого страшного не сталося. А
крикуни, які створюють паніку, будуть покарані. Мешканців Прип’яті ми
евакуювали на два дні. Це тимчасово. Пожежу погасимо і люди повернуться в свої
рідні будинки”. І вивели тисячі киян та мешканців навколишніх сіл з Чорнобилем
на Першотравневу демонстрацію.
Чорнобиль дав нам кілька моральних уроків трагедії;
1-й урок —
безвідповідальності (ми не були готові до такої аварії ні морально, ні
технічно. І коли вже сталася трагедія, довго все подавалося в присмерках
напівправди);
2-й урок — милосердя (всі люди відгукнулись на біду,
прийшовши чорнобильцям на допомогу: збирали кошт у фонд Чорнобиля;
діти-чорнобильці відпочивали й оздоровлювались у санаторіях, таборах
відпочинку);
3-й урок — патріотизму
(ми мусимо завжди пам'ятати про подвиг пожежників, медиків військовослужбовців
, що у потрібну хвилину стати на захист, прийняти правильне рішення, насамперед
думали про тих, хто нас оточує, а не про себе).
26 квітня-це день, коли кожна людина повинна поставити
перед собою питання : «Хто я? Для чого живу на цьому світі ? Як живу ? Чим можу
допомогти іншим людям?»
Сама природа зробила нам застереження : «Люди, не будьте
жорстокими, байдужими!»
Хоч минуло 34 роки з того трагічного дня, наслідки
Чорнобильської трагедії відчуваються сьогодні. Збільшились захворювання та
смертність людей, поширились дитячі захворювання. Ми, нинішнє покоління,
повинні робити все можливе, щоб зберегти своє життя і життя майбутніх поколінь:
дбати про чистоту землі, насаджувати дерева, прикрашувати землю квітами, травами,
не забруднювати ріки!
Презентація та запитання до тексту за посиданням:
Відео за посиланням:
Коментарі
Дописати коментар